Світло, що не згасає: як Університет третього віку вшанував пам’ять та силу нації

Світло, що не згасає: як Університет третього віку вшанував пам’ять та силу нації

​Дата 24 лютого 2022 року назавжди розділила життя кожного українця на «до» та «після». Це день, коли час ніби зупинився, але серця почали битися в унісон. В день цієї символічної та водночас болючої дати, слухачі двох факультетів та викладачі Університету третього віку КУ ,"Новоайдарський ЦНСП" при Координаційному центрі надання допомоги ВПО з Луганщини "Луганщина МОЯ" Щастинської РДА-РВА, об’єдналися у спільному онлайн-заході, щоб згадати пройдений шлях та знайти сили для майбутнього.

​Онлайн-єдність крізь відстані.

​Попри виклики сьогодення, сучасні технології дозволили учасникам УТВ зустрітися у віртуальному просторі.

Під час заходу панувала атмосфера особливої солідарності. Учасники ділилися своїми історіями перших днів повномасштабного вторгнення, обговорювали важливість підтримки один одного та роль старшого покоління у збереженні національної ідентичності.

​Цей захід став ще одним доказом того, що для жаги до життя та спілкування не існує вікових чи технічних перешкод. Навіть через екрани моніторів відчувалося тепло, яке здатне зігріти в найхолоднішу зиму.

​Національний день молитви та свічка пам’яті

​Особливим моментом зустрічі стало приєднання до Національного дня молитви. У кожному домі, де тривала трансляція, запалала свічка — символ живої пам’яті за тими, хто віддав життя за нашу свободу, і молитви за тих, хто зараз стоїть на захисті країни.

​«Запалена свічка — це не просто вогонь. Це зв’язок між поколіннями, це світло нашої надії, яке нікому не під силу загасити», — зазначали учасники під час обговорення.

​Свічки, що були запалені в руках учасників та біля їхніх робочих місць, стали частиною загальнонаціонального ланцюга пам’яті. Фотографії з заходу, де на фоні державних символів та колосків пшениці палає вогник, тепер стануть ще однією сторінкою нашої спільної історії незламності.

​Незламність як стиль життя

​Університет третього віку продовжує доводити: ми не просто пам’ятаємо — ми діємо. Кожен такий захід — це наш внутрішній фронт, наша відсіч ворогу, який прагнув нас залякати. Ми обираємо світло, ми обираємо знання, ми обираємо пам’ять.

​Ми пам’ятаємо ранок 24 лютого. Ми молимося за перемогу. Ми віримо у світле майбутнє України.