Офіційним роком заснування села Муратове Щастинського району вважається 1715. Саме тоді канцелярист Бахмутської соляної канцелярії Василь Ілліч Вергилєв збудував тут хутір із господарськими спорудами та запросив для проживання черкас. Первісною назвою поселення було Ольхове ¬ від річки з такою ж назвою, що є правою притокою Лугані. Упродовж тривалого часу ці території слугували межею між населенням слов’янського походження та татарами, які остаточно залишили їх приблизно до 1870 року. У 1735 році Василь Вергилєв за службу по Бахмутській соляній канцелярії вже офіційно отримав у володіння значні земельні наділи, на яких раніше було закладене поселення. Саме Вергилєв збудував у слободі перший храм на честь Святителя Миколая. Церковні землі Муратового були піщаними й малопридатними для землеробства. Це зумовило розвиток допоміжних промислів, зокрема видобуток деревного вугілля. Окрім цього, місцеві жителі займалися ткацтвом і ковальством, виготовляли колеса, вози й сани, обробляли шкіру. Узимку вони вирушали до Бахмута та Таврії, де збували вугілля і закуповували сіль, цукор, одяг та господарський реманент. Поступово хутір зростав і перетворювався на слободу. У середині XVIII століття змінюється назва поселення. У 1745 році воно вже згадується як Муратове. Назва пов’язується з Василем Андрійовичем Муратовим, який у 1739-1741 роках обіймав посаду воєводи Бахмутської провінції та був власником села. Після його смерті у 1763 році частину Муратового викупив онук Вергилєва ¬ Лука Андрійович Вергилєв. У XIX столітті, коли Муратовим і сусідньою Петровенькою володів Євдоким Шидловський, обидва поселення злилися.